Урок "Історія ЗСУ"

Тема: Основні історичні етапи розвитку військового мистецтва     українського народу.

  Мета:
•    Навчальна:
-вивчення історії розвитку українського війська .
•    Виховна:
-усвідомлення необхідності існування Збройних Сил для держави.
•    Розвивальна:
-розвиток почуття необхідності захисту Вітчизни.

ХІД УРОКУ

·       Вступна частина (5 хв ).
-Шикування, рапорт, привітання (1 хв).

-Огляд зовнішнього вигляду, перевірка учнів на заняттях

 (2 хв).

-Оголошення теми, мети уроку, навчальних питань (2 хв)

·       Основна частина (35 хв).
Відпрацювання навчальних питань:

        1. Військо періоду Київської Русі.

        2.Військова організація Війська Запорозького.

        3.Участь українців у Першій світовій війні та національно-визвольних змаганнях 1917-1921р.р.

        4.Українці у Другій світовій війні.

1.У часи Київської держави (X-XIII століття) військо складалося з дружини князя та народного ополчення. Дружина будувалась за зразком варягів, але до неї входили вищі верства громадянства та бояри, які усвідомлювали потребу в захисті своєї батьківщини. Князі утримували дружинників, платили грішми, дозволяли привласнювати частину завойованого майна, давали землі. Дружини князя складалися з полків (по 100–200 чоловік), їх називали за іменем князя і, рідше, — земель. Полк міг підрозділятися на менші частини. Народне ополчення (або вої) спочатку не мало постійної військової організації, а збиралося лише для самооборони, коли нападав ворог. Пізніше князі Олег Віщий та Ігор Старий почали брати воїв у походи. До них залучали міський люд, селян-хліборобів. Народне ополчення організовувалось і поділялося за територіальною ознакою на тисячі, їх називали за назвами міст.

Княжа дружина поділялася на старшу і молодшу.

Старша дружина складалася з представників феодальної аристократії і була найближчим оточенням князя, брала участь в обговоренні державних та господарських справ (Боярська рада), очолювала молодшу дружину та Воїв.

Молодша дружина або гридь була ядром збройних сил і складалася з професійних воїнів, охороняла князя, княжий двір і майно, виконувала окремі адміністративно-судові доручення князя. Молодша дружина становила постійне населення сторожових градів-фортець, збудованих на кордонах Русі чи окремих князівств. Тут вона несла військову службу, а у вільний від військових обов'язків час обробляла землю та виконувала різні господарські роботи для своїх потреб.

    Зброя княжої доби була двох видів: охоронна й зачіпна. До першої належали панцир, кольчуга, шолом, щит, що служили для захисту тіла в бою. Зачіпна зброя це — спис, шаблю, сокира, лук зі стрілами.

     За княжої доби були два основні роди війська: оружники і стрільці. Оружники мали на озброєнні панцир, шолом, щит, меч, спис, сокиру. Стрільці були тільки озброєні луком із стрілами. До кінця XI століття українське військо було пішим. Тактика була проста. Воїни ідуть у бій пішкома, густою лавою, зодягнені у броні (панцері) та шоломи, кожний зі щитом на лівому боці й списом у правій руці. Кіннота, яку вперше використав Олег та Ігор в X столітті у походах на Візантію і греків, за своїм озброєнням поділялася на важку (воїни в панцирах, шоломах, зі списами і щитами) та легку (стрільці з луками).

     У княжу добу починає розвиватися й український військовий флот. Воєнні човни називалися лодіями. Були річкові і морські лодії, вони мали різні розміри і вміщували від 40 до 100 воїнів. Літописи передають дуже великі числа війська. Олег у поході на Царгород в 907р. мав 2000 човнів по 40 чоловік, тобто до 8000 війська. Човни довжиною 15м вміщували 50 чоловік . Наближаючись до ворога, одні з них гребли, затулені щитами, інші натягували луки або стискали списи в руках, готуючись до ближнього бою. Були на таких човнах і вітрила. Збиралося військо за наказом князя. Спеціальні військові тренування, маневри у війську не проводилися. Дорослі вдосконалювали свою майстерність в бою. Хлопці мали знати всі види зброї, вміти боротися, кидати спис, стріляти з лука, володіти мечем, шаблею, їздити верхи на коні. Після такої підготовки підлітків брали у бойові походи.

    Своєрідне народне ополчення створили також орди, що були під владою київських князів. Вони мали загальну назву чорних клобуків та складались з недобитків різних степових орд, головно печенігів та торків, що або самі піддалися під українську владу, або були завойовані та осаджені на степовому пограниччі як бранці. В українському війську вони складали рухливий елемент, відважний і завзятий, що сліпо йшов на всіляку небезпеку, коли тільки можна було сподіватися наживи і здобичі^[2].

2.Козацьке військо мало демократичний устрій. Усі політичні й організаційні питання вирішувалися на раді. Залежно від її учасників рада поділялась на повну, військову, генеральну, старшинську, чорну. Командування військом здійснювали військова старшина різних ступенів. На чолі війська стояв гетьман. Він був головою козацької держави, мав повну адміністративну владу, брав активну участь у законодавчій діяльності, судовій справі. Приймаючи рішення з основних питань, гетьман враховував думку генеральної та старшинської рад.

   До генеральної старшини входили: обозний, судді, писар, осавули, хорунжий і бунчужний. Адміністративна і військова влада у полку належала полковникові. Кожний полк (500–1000 чол.) поділявся на сотні (100–200 чол.) і курені (10-20 чол.). До сотенного уряду входили: сотник, сотенний осавул, хорунжий і писар. У курені командував курінний отаман або десятник (міський, сільський). Усім військом керував кошовий отаман з суддями, осавулами, писарями. Козаки офіційно титулували один одного «товаришем», а гурт козаків «товариством».

    Військо поділялось на полки. До прикладу, у битві під Збаражем у 1649р. було 23 полки, в кожному полку від 5 до 20 тис. чоловік. Полки поділялись на сотні, сотні на курені.

    У перший половині XVIII ст. запорізьке козацтво піднеслося до рівня найкращих європейських армій. Особливо відзначалися військовою майстерністю піхота, яка була головним видом козацького війська й вважалося найдосконалішою в Європі. Козацька піхота героїчно билася з ворогом, використовуючи особливу тактику: шикувались в три шеренги (перша стріляла, друга подавала рушниці, а третя їх заряджала). Піхота козаків вміла гарно штурмувати ворожі фортеці, а також сміливо воювала на морі. Козацькі човни мали довжину 20 м, ширину 3-4 м, глибину 2,5 м. На одному човні було 20-30 веслярів, 50-70 воїнів, 4-5 легких гармати. Швидкість — 15 км/год. Є відомості про те, що і підводний човен запорожці стали використовувати в бойових діях набагато раніше, ніж у західній Європі.

Кіннота козацького війська в 1-й половині XVII ст. було менш чисельною, ніж піхота, і відзначалася високою військовою майстерністю. Вона вела наступ так званою лавою: шикувалася півколом, атакуючи таким чином противника з флангів.

3.Під час Першої світової війни Україна стала ареною протистояння ворогуючих сторін, що принесло значні людські втрати та руйнування інфраструктури. 

   Перша світова війна увійшла в історію переліком нових видів зброї. Отруйні речовини та дирижаблі застосовували, але потім відмовилися від застосування. До прикладу німці в 1915р. розпорошили 168 тон хлору в сторону французьких позицій на р. Іпр. У всіх країнах почали розробляти контрзаходи – протигази. На відміну від отруйних речовин великий вплив на розвиток військової справи мали танки. Родоначальником їх є Британія. Гусеничні броньовані машини озброєні гарматою. Перша танкова битва – битва на Соммі 1916р. Проти танків навчилися боротися ефективно з допомогою артилерії.

     Під час Першої світової війни були створені ручні кулемети. Американський зброяр Браунінг розробив у 1917р. важкий кулемет калібру 50. У1916р. на румунському фронті був застосований «автомат Федорова». У багатьох країнах були створенні автоматичні гвинтівки.

     Повітряні крейсери. 1914р. німецькі війська бомбили Лондон з дирижаблів «Ціпелін», які розвивали високу швидкість на висоті 3тис.м. Удосконалювалась система ППО, з’явилися більш досконалі літаки. В 1913р. в Росії з’явився літак «Гранд», в тому ж році перший у світі бомбардувальник «Ілля Муромець». Свої літаки вслід за Росією розробили Італія, Британія, Німеччина, Франція. З’явилися авіаносці, підводні човни.

     Це значною мірою вплинуло на створення незалежної української держави та її збройних сил — армії Української Народної Республіки.

   Точної статистики щодо того, скільки українців воювало у арміях російської імперії і Австро-Угорської імперії, скільки загинуло немає. Вчені оперують тільки приблизними цифрами. У складі російської армії українців могло бути більше 4 млн. Згідно з переписом серед 52-х млн. населення  Австро-Угорщини українці становили 8%. Використовуючи цей коефіцієнт, можна вирахувати, що39 млн. мобілізована з них до війська, українців могло бути до 700тис.

    У 1914р. Головна українська рада(ГУР), очолювана Костем Левицьким, утворила військовий підрозділ «Легіон Українських січових стрільців»  Австро-Угорщина використовувала січових стрільців на найважчих ділянках фронту ( після брусилівського прориву навесні 1916р. в легіоні залишилось 150 людей). У 1917р. з військовополонених були сформовані Сірожупанна і Синєжупанна дивізії. Українці стали учасниками бойових дій, які відбувалися на їхній території. А саме: війна УНР проти Радянської України (1917р.-1918р.), протигетьманське повстання (1918р.), очолене Директорією УНР. Восени 1919р. армія УНР вела бої із збройними силами півдня Росії генерала-лейтенанта Денікіна. Україно-польська війна 1918р.-1919р. на території Східної Галичини, в ході якої Українська галицька армія намагалась відстояти ЗНУР але зазнала поразки, Польсько-український наступ на більшовиків 1920р.

   Українські повстанці воювали у складі армії Махно. Махновщина – військовий рух, що мав власні особливості озброєння та військового мистецтва. Але Н. Махно ніколи не боровся за українську державність. Він був анархістом і певний час воював у союзі з військами радянської Росії проти УНР.

4.Друга світова війна стала однією з найважчих і значущих для історії всього людства. Зброя, яка використовувалась у цій сутичці 63 із 74 існуючих на той час держав, забрала сотні млн. людських життів. Крім стрілецької зброї використовували інші засоби знищення живої сили.

   Артилерія: знамениті «Катюші» або бойова машина реактивної артилерії БМ-13. Це було диво бойової техніки.

   Танки. В повній мірі Друга світова війна показала людству танк. Це був основний елемент озброєння. Найзнаменитішими були радянськийТ-34, німецькі «Тигр», «Пантера», американський «Шерман».

   Літаки. Німецькі «Юнкерс», «Мессершмітт»; радянські винищувачі ЛА-7, ЯК-3. Неможливо було отримати перемогу на суші, не захопивши попереднє панування в повітрі.

   ВМС. Вдосконалювалися підводні човни. До початку Другої світової війни морські держави створили нові флоти підводних човнів.

    Під час німецько-радянської війни Україна направила до лав Червоної Армії і Військово-морського флоту близько 2,5 мільйона своїх співгромадян^[6]. У військах чотирьох Українських фронтів у стройових, переважно піхотних частинах і з'єднаннях, українці становили 60-80% і брали найактивнішу участь у визволенні своєї батьківщини від нацистських загарбників. Було створено 650 винищувальних батальйонів, в яких налічувалося 150 тисяч бійців^[6]. У ополчення вступило близько 1,3 млн чоловік^[6]. Близько 2,5 млн українців-військових нагороджені орденами і медалями, зокрема звання Героя Радянського Союзу удостоєно 2069 осіб^[6]. Серед маршалів і генералів було багато українців за походженням: Кирпонос М. П., Кулик Г. І., Тимошенко С. К., Єременко А. І., Черняховський І. Д., Малиновський Р. Я., Костенко Ф. Я., Москаленко К. С. та інші.

   У 1940 році за дорученням уряду УНР в екзилі Тарас Бульба-Боровець сформував на Поліссі збройну формацію, яка мала розпочати боротьбу за незалежність України. Це військо дістало назву Поліська Січ та нараховувало до 10 000 бійців. Саме на основі цієї організації сформувалося озброєне крило Організації українських націоналістів — Українська Повстанська Армія (УПА). Датою створення цього війська прийнято вважати 14 жовтня 1942 року, проте сам процес його формування був досить складним та фактично тривав до 1943–1944 рр. Очолив УПА генерал-хорунжий Роман Шухевич. Після його смерті 5 березня 1950 року (загинув в бою з радянськими каральними частинами) командування повстанцями взяв на себе Василь Кук. Спочатку УПА вела відкриту боротьбу з ворогами, проте з кінця 1940-х перейшла до партизанського підпілля. Останній бій УПА відбувся 14 квітня 1960 року на Тернопільщині.

     Крім того українці воювали у лавах французького Опору, американці та канадці українського походження були у складі збройних сил США та Канади.

Заключна частина (4 хв).
-Закріплення вивченого матеріалу (3 хв)
-Підбиття підсумків заняття (1 хв).