Тема: Міжнародне військове співробітництво.
Мета: Навчальна: Ознайомити учнів з основними напрямами миротворчої діяльності України у рамках загальноєвропейської та світової безпеки; розповісти про військово-політичну діяльність блоку НАТО, інших міжнародних військових структур.Розвивальна: Розвивати навики чітко виконувати стройові команди.
Виховна: Формування в учнів почуття гордості за Збройні Сили України.
Хід уроку.
I. Вступна частина (до 15 хв.)
1.Прийом рапорту від командира взводу, привітання.2.Перевірка наявності особового складу. Оголошення теми та завдань уроку.
3.Стройове тренування.
II. Основна частина (25-27хв.)
1.Створення Північноатлантичного блоку (НАТО). Вплив його на геополітичні процеси в світі.2.Перспективи співробітництва України з НАТО та іншими міжнародними військовими структурами.
3.Участь Збройних Сил України у миротворчих місіях ООН.
4.Повідомлення учнів про участь Збройних Сил України в миротворчих операція.
III. Заключна частина (3-5хв.)
1.Підведення підсумків.2.Домашнє завдання.
1.Створення Північноатлантичного блоку (НАТО). Вплив його на геополітичні процеси в світі.
Одразу після закінчення Другої світової війни Європа зіткнулася з явною загрозою нового воєнного конфлікту. Комуністичні східноєвропейські країни швидко посилювали свої позиції в регіоні, і держави заходу почали вести мову про створення сил безпеки. Так, в 1948 р. Вінстон Черчіль заявив, що європейські країни повинні об’єднатися, щоб протистояти загрозі комунізму.
Це привело до створення в тому ж році Західноєвропейського союзу (ЗЄС), куди увійшли Бельгія, Голландія, Люксембург, Франція і Велика Британія. Це була перша спроба створення загальноєвропейської системи оборони.
Одразу після створення ЗЄС США вирішили створити свій військовий союз з Європою. В меморандумі до європейських країн президент США Трумен заявив, що створення загальних сил Європи тільки зіграє на руку СРСР, так як сили антикомуністичного блоку будуть знаходитися не під одним командуванням, а це означає, що ускладниться їх координація у випадку військового конфлікту.
Отже, 4 квітня 1949р. у Вашингтоні була створена Організація Північноатлантичного договору (НАТО). До статуту альянсу внесли принцип колективної безпеки та інші принципи ЗЄС, але провідна роль в альянсі відводилась США.
На протязі всієї «холодної війни» військові завдання вирішувалися силами НАТО. Альянс утворили 12 країн: Бельгія, Голландія, Люксембург, Данія, Норвегія, Ісландія, Італія, Франція, Португалія, Велика Британія, США, Канада. Греція і Туреччина приєдналися в 1952р., ФРН – 1955р., Іспанія – 1982р.
Основними принципами НАТО, як і всіх військових союзів, стала стаття 5: «Сторони погоджуються що збройна атака проти однієї або більше з них, в Північній Америці, буде розглядатися як атака проти всіх».
Збройні сили НАТО були утворені в 1950р. у відповідь на корейську війну, яка почалася у липні 1950р. і розглядалася західними країнами, як частина всесвітнього комуністичного наступу.
Після закінчення холодної війни і розпадом Варшавського договору в 1991 році роль НАТО у військових справах стала невизначеною. Діяльність НАТО в Європі змістилася в напрямку співробітництва з Європейськими організаціями, як наприклад Організація безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) з метою планувати політику з меншою загрозою континентальній безпеці.
Вданий час НАТО, в основному в особі США, не має в світі достатньо сильної військової і політичної противаги і відповідно практично не обмежені в своїх діях. Це видно на прикладі військового конфлікту на Балканах, в якому США проводили політику односторонньої підтримки хорватів і винищення сербів, як в майбутньому потенціальних союзників Росії. В майбутньому можливою противагою НАТО стане Китай в блоці з Кореєю, Японією. Можливо до цього союзу приєднається Росія.
Після операції по ліквідації режиму Хусейна в Іраку, яка проводилася без врахування позиції Німеччини та Франції, почався процес військової інтеграції ЄС. Лісабонський договір 2007р. став основним документом цієї інтеграції.
В 2009р. президент Франції Саркозі закликав ЄС прискорити об’єднання збройних сил. Найперспективнішим напрямком інтеграції, за його словами, повинно стати створення Єврокорпусу. Саркозі заявив, що підтримує приєднання до цього підрозділу країн Східної Європи.
2.Перспективи співробітництва України з НАТО та іншими міжнародними військовими структурами.
Україна зацікавлена в спільних діях у військовій сфері, наприклад у використанні своєї транспортної авіації для збройних сил ЄС і НАТО. Так, під час конфлікту в Афганістані вітчизняні транспортні літаки за контрактом з Альянсом доставляли в цю країну гуманітарні вантажі.
Військове співробітництво України та ЄС зараз залежить від того, як буде розвиватися інтеграція в середині самого союзу. Поки що політика оборони Європи більше декларована і чекає внесення коштів в організації єдиної армії. В цій ситуації нашій країні не залишається нічого іншого, як продовжувати розвивати двосторонні стосунки з країнами ЄС та співпрацювати з НАТО.
В умовах сучасної воєнно-політичної обстановки інтереси національної безпеки і оборони України вимагають суттєвого поглиблення стосунків з НАТО.
Вступ до Альянсу розглядається як найбільш надійний шлях до забезпечення національної безпеки України. Зокрема, і через модернізацію Збройних Сил України та набуття ними здатності до ефективних дій у складі коаліційних військових угрупувань, створених для забезпечення міжнародної безпеки. Співробітництво здійснюється в рамках програми «Партнерство заради миру». Пріоритетними напрямами співробітництва залишається мовна підготовка, військове навчання та військова освіта.
В умовах тимчасової окупації Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, проведення на частині території Луганської та Донецької областей антитерористичної операції та загальної ситуації, що склалася внаслідок агресії Російської Федерації стосовно України, Річна національна програма співробітництва Україна - НАТО на 2015 рік набула особливого значення для забезпечення захисту національних інтересів і безпеки України, передусім у контексті використання потенціалу та практичної допомоги НАТО та держав - членів Альянсу у підвищенні обороноздатності України для протидії агресії Російської Федерації шляхом задоволення невідкладних потреб у короткостроковій перспективі та реформування за стандартами НАТО сектору безпеки і оборони та оборонно-промислового комплексу.
3.Участь Збройних Сил України у миротворчих місіях ООН.
Останні десятиріччя еволюції світової геополітики беззаперечно засвідчили, що миротворці, як комплексне воєнно-політичне явище, набуває дедалі більшого поширення у зовнішньополітичній діяльності багатьох держав світу. Сьогодні до миротворчого процесу долучилося понад 80 країн. Україна за обсягом завдань, що вже стали надбанням історії та виконуються на сучасному етапі, увійшла до першої двадцятки найбільш активних держав-миротворців.
Починаючи з 1992року близько 35 тис. військовослужбовців Збройних Сил України взяли участь у міжнародних миротворчих операціях, офіційно першою з яких була операція на теренах колишньої Республіки Югославія.
Які народи населяли Югославію ?
У червні 1991року парламенти Словенії та Хорватії проголосили незалежність цих республік. Федеральні власті у Белграді оголосили ці акти незаконними й зробили спробу за допомогою військової сили не допустити їх відокремлення. У Словенії частини югославської армії зустріли рішучий опір і змушені були відступити. Словенія відстояла свою незалежність.
Македонія здобула незалежність мирним шляхом на основі референдуму, проведеного у вересні 1991року.
Найтрагічніші події розгорнулися в Боснії та Герцеговині – республіці зі змішаним населенням, яке складають слов’яни, мусульмани, серби та хорвати. У жовтні 1991р. парламент Боснії та Герцеговини проголосив незалежність країни. У відповідь на це серби і хорвати на територіях, де вони проживають, проголосили свої «держави». Боснія і Герцеговина виявилися розколотою на три державні утворення – мусульманське, сербське, хорватське.
Після проголошення незалежності чотирьох республік розпад СФРЮ став доконаним фактом. У 1992р. у Белграді було проголошено створення нової федерації – Союзної Республіки Югославія (СРЮ) у складі двох республік – Сербія та Чорногорії.
Тим часом війна у Боснії та Герцеговині розгорілася. При цьому найбільших успіхів досягли серби, які отримали допомогу з Белграда. Мусульмани та боснійські хорвати при допомозі Хорватії давали відсіч сербському наступу. Серби взяли в облогу столицю Боснії і Герцеговини Сараєво і протягом кількох років її бомбардували. Під егідою ООН у Боснії і Герцеговині було введено миротворчі сили (в складі – український батальйон).
У листопаді 1995р. у США відбулися переговори президентів Сербії, Хорватії, Боснії і Герцеговини, які, нарешті, дали позитивний результат. На їх основі того ж року у Парижі було підписано мирну угоду щодо Боснії і Герцеговини, яка передбачала припинення воєнних дій. Залишаючись суверенною державою, Боснія і Герцеговина поділялась на дві адміністративно-територіальні одиниці – мусульмансько-хорватськоі федерації і Сербської республіки. ООН санкціонувала створення багатонаціональних сил, котрі мають здійснювати контроль за виконанням мирної угоди. У формуванні цих сил взяла участь і Україна.
Перші бойові дії підрозділів ЗС України відбулися у липні 1992року. З прибуттям 240 окремого батальйону (УКРБАТ-1) до м. Сараєво, підрозділи батальйону були неодноразово атаковані ворогуючими сторонами. Бойова діяльність українських миротворчих підрозділів здійснювалася із застосуванням штатної зброї у відповідь на напади місцевих збройних формувань для деблокування позицій батальйону, знищення снайперів, та забезпечення евакуації загиблих та поранених. 19 квітня 1994р. до Сараєво прибув 60 окремий спеціальний батальйон ЗС України (УКРБАТ-2), який разом з групою 240 Окремого спеціального батальйону, підрозділами ЗС Великобританії, Франції, Норвегії, Росії та Єгипту увійшли до зони активних бойових дій між сербськими та мусульманськими підрозділами в анклаві Горадже.
На сьогодні українські миротворці перебувають у складі:
- місії ООН у Косові, де виконують завдання два представники ЗС України;
- багатонаціональних сил КФОР у Косові, де численність українського миротворчого батальйону складає 180 осіб;
- місії ООН у Демократичній Республіці Конго, де перебувають 13 військових спостерігачів від України;
- спільних миротворчих сил зони безпеки Придністровського регіону Республіки Молдова, де численність українських військових спостерігачів становить 10 осіб;
- місія ООН у Ліберії, де перебуває 56-й окремий вертолітний загін чисельністю 273 особи;
- місія ООН у Судані, миротворчі завдання виконують 4 військовослужбовці;
- місія ООН у Кот-д’івуарі;
- операції ЄС по боротьбі з піратством «Аталанта».
4.Повідомлення учнів про участь Збройних Сил України в миротворчих операція.
1.Українська миротворча місія в Ефіопії та Еритреї (листопад 2000 — липень 2008) — участь офіцерів збройних сил України в миротворчій операції по замиренню кофліктуючих Ефіопії та Еритреї.
Передумови та причини місії[
Після тридцятирічної війни за незалежність Еритереї (1961–1991) в зоні конфлікту продовжувала зберігатися військова напруженість і постійні прикордонні сутички. У зв'язку з цим, у 2000 р. Україна, як головуюча на засіданні Ради Безпеки ООН запропонувала ввести у зону розмежування між державами миротворчий контингент.
Участь українських миротворців
Враховуючи зобов'язання України як держави — члена Організації Об'єднаних Націй, беручи до уваги Резолюції Ради Безпеки ООН N 1312 від 31 липня 2000 року та N 1320 від 15 вересня 2000 року, вважаючи, що участь України у врегулюванні конфлікту в Ефіопії та Еритреї відповідає інтересам підтримання міжнародного миру і безпеки, національним інтересам держави, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до Закону України «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях» українською владою було санкціоновано направлення миротворчого контингенту у складі штабних офіцерів та спостерігачів у зону напруженості.
Завдання миротворчої місії:
- проведення операції з підтримання миру і безпеки в межах створеної Тимчасової зони безпеки (ТЗБ);
- спостереження в межах ТЗБ патрулюванням та встановленими контрольними постами;
- розслідування випадків порушення кордонів ТЗБ озброєними військовослужбовцями, підрозділами, розслідування випадків відкриття вогню, протиправних дій відносно цивільного населення обома сторонами;
- інспектування місць розташування міліцейських/поліцейських підрозділів;
- забезпечення маркування кордонів ТЗБ на місцевості;
- забезпечення безпеки проведення зустрічей Військового координаційного комітету (якщо зустріч відбувається в межах ТЗБ);
- надання допомоги створеній у Женеві Прикордонній комісії з питань врегулювання кризи щодо визначення кордонів між Еритреєю та Ефіопією;
- у взаємодії з міжнародними гуманітарними організаціями сприяння поверненню на свої місця біженців та переміщених осіб.
2.Міжнародні сили з підтримки миру в Косово – КФОР
Підстави: Указ Президента України від 14.07.1999 № 852/99
Закон України від 16.07.1999 № 1006-14
Вересень 1999 – липень 2000
37 окрема спеціальна рота - 108 осіб
Основні завдання підрозділу :
- патрулювання зони відповідальності;
- чергування на блокпосту;
- супроводження конвоїв та супроводження сербського населення через “албанську” територію.
Вересень 1999 – березень 2001
14 окремий вертолітний загін - 66 осіб
Основні завдання загону:
- перевезення миротворчого персоналу та високоповажних осіб;
- перевезення вантажів;
- евакуація поранених;
- супроводження переміщення військ.
Грудень 2002 – липень 2003
92 окрема аеромобільна рота - 119 осіб
11 окремий інженерний взвод - 30 осіб
Основні завдання:
- супроводження колон;
- патрулювання та підтримання порядку у зоні відповідальності;
- інженерна розвідка місцевості;
- забезпечення мобільності та безпеки (БЕЛУКРОКОС);
- пошук та знешкодження вибухонебезпечних пристроїв на шляхах проходження колон, маркування мінних полів;
- будівельні роботи та надання гуманітарної допомоги.
3.Українська миротворча операція у Демократичній Республіці Конго - участь Збройних Сил України у складі місії ООН зі стабілізації ситуації у Демократичній Республіці Конго, провінція Північне Ківу та Південне Ківу.
У складі Місії ООН зі стабілізації у Демократичній Республіці Конго, крім військового контингенту, також проходять службу 15 військовослужбовців українського національного персоналу — 11 військових спостерігачів та 4 офіцера штабу.
Станом на весну 2013 року у ДРК діє друга ротація 18-го окремого вертолітного загону ЗСУ, перша ротація закінчила свою місію
1 грудня 2012 року.
Наявна чисельність всієї Місії:
- 19109 військовослужбовців.
Крім цього до складу Місії входять:
- 965 осіб міжнародного цивільного персоналу;
- 2886 осіб місцевого персоналу;
- 577 волонтерів.
Штаб Місії ООН розташований у місті Кіншаса, ДРК.
Особовий склад контингенту. Штатна чисельність контингенту — 156 осіб.
Чисельність за списком — 154 особи з них:
- офіцерів — 79 осіб;
- старшинського, сержантського та рядового складу — 75 осіб.
Структура контингенту:
- командування;
- штаб з відповідними службами.
Основні підрозділи:
- вертолітна ланка;
- інженерно-авіаційна служба.
4.Українська миротворча місія в Іраку — участь підрозділів збройних сил України в Іракській Війні в складі коаліційних військ під проводом США з 11 серпня 2003 року по 9 грудня 2008 року.
Ця закордонна військова операція є наймасштабнішою за всю історію незалежної України, в ній взяли участь 1690 військовослужбовців, 18 з яких загинуло і понад 40 отримали поранення.
Після військової перемоги США над режимом Саддама Хусейна президент Джордж Буш закликав світову спільноту взяти участь у встановленні демократії в Іраку. Президент України Леонід Кучма, серед багатьох інших лідерів держав світу, запропонував направити до Іраку українські війська.
5 червня 2003 року Верховна Рада України ратифікувала указ президента про участь українських військ у миротворчій місії в Іраку..
Склад інтегрованої української військової сили в Іраку налічував:
- 1690 осіб українських військовослужбовців;
- 2 161 одиниць стрілецької зброї;
- 60 бронетранспортерів БТР-80;
- 11 бойових розвідувально-десантних машин БРДМ-2;
- 6 хімічних розвідувальних машин;
- 217 автомобілів різних типів (КрАЗ, Хаммер, УАЗ, Урал, ЗІЛ).
Іншу спеціальну техніку та контейнери з майном українського миротворчого контингенту.
Також у військових цілях використовувались літаки Ан-225 «Мрія», Ан-124 «Руслан» та Іл-76
Немає коментарів:
Дописати коментар